Свято 17 вересня: що не можна робити у День Віри, Надії та Любові

Віра, Надія, Любов та Софія: Легенда мучениць, що надихає покоління

День Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії, які жили в Римі у II столітті, щорічно відзначається 17 вересня. Ці мучениці втілили одні з головних християнських чеснот. Історія свята, його значення, традиції та прикмети

День Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії: що за свято 17 вересня

Християнське свято на згадку про Віру, Надію, Любов та матір їх Софії відзначають 17 вересня, воно має довгу історію. Згідно з переказами, у II столітті в Римі жила сім’я, у якої народилося троє дочок. Мати Софія була християнкою і дала дітям імена, що відповідають трьом чеснотам:

• Пістіс (з грец. Віра);
• Елпіс (з грец. Надія);
• Агапе (з грец. Любов).

Незабаром після народження третьої дочки Софія втратила дружину і залишилася вдовою. Жила вона благочестиво, молилася і постила. Як зазначив професор Слов’яно-греко-латинської академії отець Сергій (Храмешин), Софія виховала своїх дочок у суворому дотриманні християнської віри, навчала їх слідувати за Христом та бути готовими до будь-яких випробувань. Дівчатка росли істинними християнками, знали книги пророків та апостолів, старанно молилися та займалися читанням.

У міру дорослішання через їхню красу багато хто почав звертати на них увагу, а слух про їхню премудрість і чарівність поширився по всьому Риму.

— Коли римська влада дізналася про віру сім’ї, Софію та її дочок схопили і привели на суд до самого імператора Адріана. Він був вражений їхньою юністю і спробував змусити зректися Христа. Адріан використовував як погрози, так і вмовляння, обіцяючи почесті та багатства, якщо вони зречуться християнства. Проте мати та дочки твердо заявили, що не можуть зректися своєї віри.

На той момент Вірі було 12 років, Надії – 10, а Любові – лише дев’ять.

Незважаючи на їх невеликий вік, імператор був непохитний і наказав піддати дівчаток різним тортурам. Отець Сергій розповідає, що кожну мучили по черзі, сподіваючись зламати їхній опір і викликати страх у інших.

— Однак, незважаючи на страшні муки, дівчатка залишалися стійкими у своїй вірі, молячись Христу і приймаючи свою смерть як жертву за Нього. Їхня непохитність і мужність викликали здивування навіть у катів.

Мати Софія не зазнала фізичних тортур, але була змушена спостерігати за стражданнями дочок. Її душевний біль був невимовним, але все ж таки вона зберегла твердість духу і продовжувала дивитися і підтримувати своїх дітей, молячись за їхні душі.

— Після того, як усі три дочки загинули, Софія поховала їхні тіла. Вона провела три дні біля могили в невпинній молитві та скорботі і на третій день після їхньої смерті померла від горя, не витримавши втрати.

Згодом Віра, Надія, Любов та їхня мати Софія були зараховані до лику святих як мучениці, що показали приклад безстрашної вірності Христу і уособлюють собою чесноти, закладені в християнському вченні: Віра — вірність Богові та Його заповідям, Надія — надія на вічне життя і надія на вічне життя і з Богом та ближніми.

За словами отця Сергія, оригінальні мощі святих мучениць зберігалися в Римі, але в VI столітті, за правління візантійського імператора Юстиніана, їх перенесли з катакомб до храму в Римі, який отримав назву церкви Святої Софії. Незабаром він став місцем паломництва для християн з усієї Римської імперії. У той же час частину мощей перенесли в один із храмів Константинополя, де вони шанувалися протягом століть і ставали об’єктом паломництва.

Одним із головних місць паломництва став жіночий монастир у місті Ешо (Франція; неподалік Страсбурга). Туди мощі були перевезені 10 травня 777 року, і з того часу до церкви Святої Софії приїжджають віруючі з усієї Західної Європи. Зберігали там мощі понад 1 тис. років, до кінця Великої французької революції. Але після цього монастирські будівлі було розпродано, а святиню розтоптано та спалено революціонерами. У самому храмі було влаштовано трактир з винним льохом, який остаточно зруйнували в 1822 році разом з іншими монастирськими приміщеннями.

В Ешо святі мощі знову з’явилися у квітні 1938 року, привезені вони були з Риму. Одну з двох частинок поклали у вцілілий саркофаг XIV століття, де вони зберігалися і раніше, а другу — у невеликій релікварії. Над саркофагом при цьому розташували кілька скульптур, зокрема профілі Віри, Надії, Любові та Софії.

Говорячи про значення свята, важливо відзначити ідею принесення добровільної жертви в ім’я єдиного та істинного Бога.

— Історія подвигу дівчаток і матері стала одним із найяскравіших прикладів християнського мучеництва, що надихає покоління віруючих. Страждання цих святих демонструють не тільки силу віри, а й глибину материнської любові та мудрості, яка втілюється Софією, яка не тільки виховала своїх дочок у християнському дусі, а й розділила з ними їхні страждання, виявивши дивовижну стійкість перед скорботою.

У філософсько-богословській традиції життя святих сприймаються як алегорія людського шляху до Бога. Софія, що втілює мудрість, виховує своїх дочок у дусі істинної віри, сподіваючись на їхнє духовне спасіння. Цей мотив знаходить відгук у вченні християнських містиків, де шлях людини до Бога описується як проходження через страждання, подолання земних уподобань та досягнення вищих чеснот.

Після поховання Софії та її дочок на їхній могилі стали відбуватися чудеса, пов’язані з зціленнями та іншими проявами божественної благодаті.

Християнська премудрість (Софія) була дуже шанована на Русі, тому на честь її називали храми у різних регіонах країни: Софія Київська, Софія Полоцька та Софія Новгородська. Мощі святих мучениць є й у Росії. Вони були передані ще в XIX столітті, а значна їхня частина зараз зберігається в Москві.

Імена Віра, Надія і Любов також мають багато сенсу і мають глибокий символізм. Співрозмовник «Известий» нагадує, що ці три чесноти, згідно з апостолом Павлом (1 Кор. 13:13), є основоположними для християнського життя.

— Віра символізує відданість Богу та Його заповідям, Надія — сподівання на майбутнє спасіння, а Любов — найвищий прояв людських стосунків, які ґрунтуються на жертовності та милосерді. — Їхня мати Софія уособлює мудрість, необхідну для духовного виховання своїх дочок, що відображає ієрархію духовних чеснот.

Важливим є також і символічність числа три, яка часто підкреслюється в життєписах святих мучениць. Те, що Віра, Надія та Любов були трьома сестрами, відбиває християнську тріаду чеснот і символічно вказує на Пресвяту Трійцю – Отця, Сина та Святого Духа.

— Число три традиційно вважається сакральним у християнстві, і тому історія цих мучениць глибоко переплітається з богословськими уявленнями про троїчну природу Бога, — каже експерт.

Зміна дати свята на 17 вересня

У 2023 році в Україні відбулась важлива зміна: свято мучениць перенесли з 30 вересня на 17 вересня, відповідно до нового церковного календаря. Ця зміна дала можливість сучасним поколінням не лише вшановувати пам’ять святих, але й укріплювати свою віру, учити дітей про важливість моральних цінностей.

Традиції та значення свята

Цього дня прийнято вітати жінок із іменами Віра, Надія, Любов та Софія. У народній і церковній традиції вони стали символами стійкості, материнської любові та жертовності, які залишаються актуальними в нашому житті. Приділяючи увагу їхньому подвигу, ми нагадуємо собі про важливість вірності та милосердя.

Свято мучениць Віри, Надії, Любові та Софії — це не лише данина минулому, а й можливість знайти натхнення в їхньому прикладі. Кожен з нас може черпати силу з їхньої історії, нагадуючи собі про важливість стійкості у важкі часи, про любов, що долає всі перешкоди. Практикуючи просту молитву в цей день, пам’ятаємо про їхній подвиг і вшановуємо їхні життя в сьогоденні.

Народні прикмети у православне свято 17 вересня

Як і з іншими православними святами, з Днем Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії пов’язано багато прикмет, які прийшли з дохристиянських традицій. Багато хто з них стосувався настання осені.

— Одна з найвідоміших прикмет каже: «На Віру, Надію та Любов осінь зустрічай», що символізує закінчення теплої пори року та початок холодів. Наші пращури помітили, якщо у цей день погода буде ясна, то зима буде холодною. Якщо ж день видавався ясним та сонячним, це віщувало м’яку та коротку зиму, — каже отець Сергій.

Також люди вірили, що гуркіт грому віщує теплу і довгу осінь, зграя журавлів, що летить на південь, — знак того, що Покров, що святкується 14 жовтня, буде холодним і сніговим.

Важливою традицією цього дня на Русі було святкувати Вселенські бабині іменини. Бабині — бо день ангела одночасно справляли жінки одразу з чотирма іменами, вселенські — імена були дуже популярні на Русі і багатьох дівчат називали на честь однієї зі святих.

День Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії: що не можна робити

Як і в інші православні свята, у День Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії є ​​низка обмежень:

– не можна багато трудитися – фізичну роботу варто залишити чоловікові, щоб не викликати божого гніву;

— чоловікам не можна ображати і лаяти дружин — це може спричинити проблеми на роботі. Через це також може статися лихо з рідними;

— заборонено лаятись і з родичами — сварка може тривати роки. У День Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії варто, навпаки, провести час у мирі та злагоді;

– Не можна влаштовувати великі застілля;

— хоч і посту 17 вересня немає, не треба вдаватися до обжерливості.

— Також існує заборона на ворожіння та звернення до окультних практик, що особливо актуально у світлі сучасних забобонів та псевдо-духовних практик, які часто протиставляються християнській вірі. Церква вчить, що справжня надія і допомога приходять через молитву та довіру Богу, а не через спроби дізнатися про майбутнє чи вплинути на нього магічним шляхом, — каже експерт.

Експерт нагадує, що День Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії — це свято, яке поєднує в собі пам’ять про мучеництво та перемогу віри над стражданням, а також символізує центральні християнські чесноти, яких прагне кожен віруючий.

— Цей день залишається важливою частиною православного календаря та сучасної культурної традиції, нагадуючи про те, що навіть в умовах випробувань віра, надія та любов завжди можуть стати опорою у житті людини.